Городнянська районна державна адміністрація Городнянська РДА Чернігівської області

30 вересня в Україні відзначається День усиновлення. В день, коли на світ з’являється малюк, щасливі батьки сяють посмішками. Нові незвичні ролі - мама, тато… Вони відчувають себе іншими людьми - відповідальнішими, дорослішими, досвідченішими. Але є батьки, які стають мамами і татами не в момент народження малюка, а тоді, коли цей малюк трішечки підріс, набув свого життєвого досвіду, навіть, зневірився у тому, що на світі є добрі та люблячі дорослі, батьки, які прийшли до батьківства шляхом усиновлення.

Батьківство - це велике щастя, і разом з тим велика жертовність. Це безмежне розуміння та бажання принести дитині трепетну мить радості. Це горе, поділене на кожного члена родини та щастя, помножене на всіх.

Родина, в якій є усиновлена дитина – це родина назавжди.

У Городнянському районі проживають дев’ять сімей, які усиновили дев’ятьох дітей. Сімейними формами виховання із 117 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що перебувають на первинному обліку служби у справах дітей охоплено 89 дітей, з яких 79 виховуються під опікою (піклуванням) громадян, 2 – в дитячих будинках сімейного типу, 8 – у прийомних сім’ях.

Крім того, на території району функціонують 3 ДБСТ та 11 прийомних сімей, у яких виховуються 37 дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування. До кінця року планується створити ще одну прийомну сім’ю, в яку буде влаштовано одну дитину. Службою у справах дітей райдержадміністрації постійно здійснюється нагляд за умовами проживання дітей вихованців дитячих будинків сімейного типу, прийомних сімей, усиновлених дітей, які виховуються під опікою.

У день великого християнського свята Віри, Надії, Любові та їх матері Софії, що вшановуються 30 вересня і символізують найкращі людські почуття та моральні чесноти, які виявляють люди, приймаючи в родини дітей, які за різних життєвих обставин втратили свою сім’ю хочеться розповісти про одну з них.

Наталія Петрівна Медвідь народилась 1980 року на Городнянщині у селі Тупичів у багатодітній родині. Після закінчення загальноосвітньої школи у 1998 році вийшла заміж. Від шлюбу виховує сина Олексія. Наталія Петрівна добра господиня. За характером спокійна, врівноважена, доброзичлива, вихована, відповідальна, працьовита.

У 2004 році родина Хоботні втратила батька Петра Миколайовича, а у 2007 році – матір Лідію Миколаївну. Неповнолітні брати Юрій та Ярослав залишилися сиротами. Не зважаючи на свій молодий вік жінка не побоялася відповідальності та побутових труднощів і стала другою матір’ю для хлопчиків. На даний час Юрій вже повнолітній, закінчив два професійно-технічні училища у Чернігові та Конотопі, здобув спеціальність зварювальника. Менший брат Ярослав на даний час є учнем 8 класу Великолиственської загальноосвітньої школи I-III ст. Хлопець серйозний, відповідальний, активний учасник художньої самодіяльності, охоче бере участь у підготовці та проведенні шкільних свят. Захоплюється технікою, складає мопеди.

Наталія Петрівна забезпечує дитину всім необхідним, докладає багато зусиль для створення належних умов щодо його всебічного гармонійного розвитку, підготовки до самостійного життя. Ярослав відчуває тепло, ласку, турботу до себе, він завжди оточений материнською ласкою та любов’ю з боку старшої сестри. В родині панує затишок, розуміння та взаємоповага.

Кожен день ця родина творить книгу життя, сторінки якої світлі, чисті, прекрасні. А головне, що у сім’ї панує затишок, спокій, безмежна любов, материнське тепло, щедрість душі і мудрість материнського серця, що є важливим для кожної дитини.