19 квітня 2013
На сьогодні сучасна система
охорони здоров’я не здатна задовольнити потреби населення у медичній допомозі,
забезпечити доступність, якість і своєчасність її надання. У суспільстві
склалася така ситуація, коли питання реформування галузі медицини задля
збереження здоров’я громадян стало одним з найбільш актуальних.
Про складний стан справ у
медицині, необхідність її глибокої модернізації та технічного переоснащення,
кадрового забезпечення дискутували практично з перших років незалежності нашої
держави, але до практичних змін приступили лише у 2010 році. Президент України Віктор
Янукович в ініційованій ним програмі реформ визначив медичну реформу як одну з
пріоритетних. Всі кроки реформування викладені у державній Програмі економічних
реформ на 2010-2014-й роки «Заможне суспільство. Конкурентоспроможна економіка.
Ефективна держава».
Головна мета реформування
галузі – покращення здоров’я населення, забезпечення рівного і справедливого
доступу усіх громадян до необхідної медичної допомоги та створення засад для
здорового способу життя і праці.
Перший етап змін, без
сумніву, болісний, але саме при цьому випробується нова структура, нові
механізми та алгоритми функціонування медичної галузі. Медична реформа почала
здійснюватися в чотирьох пілотних регіонах: У Вінницькій, Дніпропетровській,
Донецькій областях та місті Києві. Набутий досвід роботи дозволяє далі
впроваджувати зміни більш системно, у відповідності з потребами та специфікою кожного
регіону. Зміни будуть відбуватися на
основі постійного діалогу між владою та професійною медичною спільнотою із
обов’язковим урахуванням усіх пропозицій щодо структури і спеціалізації
лікувальних закладів, кадрового забезпечення, вирішення соціальних питань
працівників галузі і т.д.
Структурна реорганізація
має починатися з первинної ланки. На сьогодні в області, як в цілому по Україні,
структура первинної медичної допомоги розпорошена, організаційно та
функціонально поєднана з вторинною медичною допомогою, надається багатьма
спеціалістами і структурними підрозділами лікувально-профілактичних закладів.
Відбувається дубляж послуг вторинною ланкою (центральні районні та міські
лікарні), що потребує значних фінансових затрат, які можливо використати
безпосередньо на хворого. Все це призводить до деперсоніфікації
відповідальності за здоров’я людини та ускладнює управління якістю медичної
допомоги.
Для вирішення даної
проблеми та відокремлення первинної медичної допомоги створюються центри
первинної медико-санітарної допомоги (ЦПМСД). Завдання Центру полягає у
забезпеченні населення рівним доступом до послуг первинної медичної допомоги
належної якості. ЦПМСД – це структура подібна до лікарні, але на відміну від
неї, де лікувальні підрозділи різняться (поліклініка, дитяча консультація,
відділення лікарні) у Центрі всі лікувально-профілактичні підрозділи однакові –
лікарські амбулаторії, а в сільській місцевості і ФАПи, які підпорядковуються
амбулаторії.
На сьогоднішній день проводиться інтенсивна
робота щодо забезпечення лікарями сімейної медицини закладів первинної ланки,
особливо у сільській місцевості: з цього року збільшений випуск сімейних
лікарів в усіх вищих медичних навчальних закладах України, працюють курси по
підготовці сімейних лікарів із дільничних терапевтів, розробляються програми
місцевих стимулів, тобто робиться все необхідне для того, щоб первинна
медико-санітарна допомога виконувала свою функцію: забезпечення доступної,
якісної, безпечної і кваліфікованої медичної допомоги.
Створення Центрів первинної
медико-санітарної допомоги забезпечить:
-
реалізацію права громадян вільно вибирати лікаря;
-
належну доступність, якість та рівність у отриманні
первинної медико-санітарної допомоги для прикріпленого населення шляхом
розвитку мережі підрозділів, наближених до місць проживання населення, що є
надзвичайно важливим особливо для сільської місцевості;
-
наступність та послідовність обстеження, лікування та
реабілітації пацієнтів у взаємодії з іншими закладами охорони здоров’я
відповідно до медичного маршруту пацієнта;
-
профілактику та раннє виявлення неінфекційних та
соціально-небезпечних захворювань.
Вторинна медична допомога
має надаватися через систему госпітальних округів. Госпітальний округ – це
функціональне об’єднання кількох адміністративно-територіальних одиниць
(створене з урахуванням потужностей закладів охорони здоров’я), населення яких буде
забезпечено спеціалізованою медичною допомогою комплексом медичних закладів з
урахуванням потреб та прогнозу попиту на ті чи інші медичні послуги, а також із
дотриманням принципу географічної та фінансової доступності. До складу госпітального округу будуть входити
багатопрофільна лікарня інтенсивної допомоги хворим із гострими станами з
консультативною поліклінікою, лікарня для відновного лікування, лікарня планового
лікування хронічно хворих, хоспіс, підрозділи екстреної медичної допомоги тощо.
При створенні госпітальних округів жоден медичний заклад не буде скорочено,
зміниться лише їх профіль роботи.
Створення госпітальних
округів необхідно для підвищення якості надання спеціалізованої медичної
допомоги. Адже чим більше в одному ЛПЗ кожен лікар проводить оперативних
втручань або приймає пологів, тим вища його кваліфікація, і від цього виграє
пацієнт.
В рамках реформ, які
проводяться передбачається розділити функції екстреної (швидкої) та
невідкладної допомоги і передати невідкладну допомогу, як функцію, на первинний
рівень, наприклад, звільнити службу екстреної (швидкої) допомоги від функції
щодо проведення знеболювання онкологічним хворим вдома і передати це завдання
на первинний рівень шляхом отримання ліцензій структурами первинної допомоги на
введення наркотичних препаратів та забезпечення первинної ланки сучасними
знеболювальними засобами. На
сьогоднішній день розроблені плани формування мережі підрозділів екстреної
медичної допомоги, потужність та кількість яких визначена таким чином, щоб
забезпечити дотримання ключового критерію діяльності служби – часу доїзду до
хворого/постраждалого в межах 10 хвилин у місті та 20 хвилин в сільській місцевості.
В області вже створений Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф,
який почав функціонувати з 01.01.2013. На даний час проводяться роботи по
створенню єдиної диспетчерські служби даного центру.
Паралельно зі структурною перебудовою
планується зміна порядку фінансування медичних закладів. Головний напрям – це
перехід до фінансування конкретних послуг, наданих закладом охорони здоров’я.
Тобто перехід від кошторисного фінансування, основою якого є об’ємні показники
(кількість населення, розміри закладів, тощо) до державного замовлення на
підставі договорів між замовником та постачальником медичних послуг, виходячи з
потреб населення у певних видах медичної допомоги.
Реформа медичної галузі -
це перший і необхідний етап нової довгострокової політики розвитку національної
системи охорони здоров'я.
Заступник начальника
управління
В.О. Пулін