15 травня 2015
Лише сильним дано право на безсмертя
У час, коли Україна виборює свою волю й незалежність, свою цілісність і єдність, городнянці не стоять осторонь. З перших днів проведення антитерористичної операції тисячі наших мужніх земляків відстоюють свободу власної держави.Вони гідно несуть службу у лавах Збройних Сил та Національної гвардії України, у прикордонних військах, батальйоні спецпризначення «Чернігів», добровольчих формуваннях. Нам є ким пишатися. Та, на жаль, і є за ким сумувати.
З поля бою цієї неоголошеної війни не повернувся вже не один десяток кращих синів Чернігівщини.
Ця сторінка — краплина у морі всенародної шани і пам’яті.
Ми бережемо спогади про кожного з героїв. І низько схиляємось перед величчю їх подвигу.
Вічна їм слава! Герої не вмирають!
****
Герої Сіверського краю. Книга пам’яті Чернігівської області області [Текст] : зб. матер. обл. пошук.-дослідн. експед. діт. та учн. молоді / упоряд. Л. В. Житнікової, М. М. Шанського.
Т. 1 : 2014-2015 роки / вступ. сл. М. А. Конопацького, М. М. Шанського. — Харків : ФОП Панов А.М., 2019. — 528 с.
ISBN 978-617-7771-26-4
У книзі зібрано матеріали про учасників бойових дій — уродженців Чернігівської області, які пішли з життя у 2014–2015 роках, даючи відсіч російській агресії на території України. Подано відомості про воїнів, полеглих безпосередньо внаслідок бойових дій, загиблих з інших причин під час військової служби, а також учасників бойових дій, які пішли з життя після демобілізації. Характери і долі оборонців України розкриваються як через офіційні біографічні довідки, так і через спогади їхніх рідних, близьких та побратимів, зібрані учасниками Чернігівської обласної пошуково-дослідницької експедиції дітей і учнівської молоді.
Для широкого кола читачів.
****
Шатило Юрій Миколайович
9 квітня 1987 року в селі Старосілля Городнянського району.
Від 1988 року проживав у місті Городні. Навчався в Городнянській ЗОШ І-ІІІ ст. № 2 від 1994 до 2004 року. Після школи навчався в місті Чернігів на електрогазозварювальника.
У 2005 році призваний до лав Збройних сил України, строкову службу проходив у місті Києві. Після армії працював у Харкові електрогазозварником, де проживав із дружиною та донькою. Потім переїхав у рідне місто і їздив на заробітки в Росію.
7 липня 2015 року був призваний на військову службу за частковою мобілізацією. Перебував на навчальних зборах у Яворові, де отримав спеціальність «топогеодезист взводу звукометричної розвідки». Після навчальних зборів перебував у військовій частині В1688 І окремої танкової бригади Гончарівського.
У військовій частині працював електрогазозварником, варив машини. Помер 22 вересня 2015 року у військовій частині в Гончарівському від серцево-судинної недостатності. Похований у рідному місті Городні.
Смеян Олександр Миколайович
Народився 19 лютого 1972 року в багатодітній сім΄ї в селі Великий Листвен Городнянського району Чернігівської області. Дитячі роки пройщли у рідних краях. Батьки – Смеян Микола Артемович та мати Ющенко Анастасія Яківна все своє життя працювали на фермі. Олександр рано залищився без батька і мати виховувала сама шестеро дітей.
У перший клас Олександр пішов у 1979 році. Після закінчення школи у 1989 році працював у с.Великий Листвен у колгоспі «Світанок». Через рік отримав повістку і пішов служити у Збройні сили. Служив у Москві у військовій частині 83420 старшим стрілком у роті охорони, охороняв генштаб.
Після служби повернувся додому, закінчив курси трактористів при ДОСААФ у м.Городня та працював трактористом.
У 2004 році брав участь у Помаранчевій революції з надією на краще життя, на зміни в країні.
У серпні 2014 року хвиля мобілізації дойшла і до Олександра. Військову підготовку проходив у Гончарівську. Уже з 1 вересня 2014 року служив старшим стрільцем 13 мотопіхотного батальону в АТО. Воював під Щастям (Луганська область), Вуглегірськом, вийшов з-під Дебальцево на Донеччині.
Після виходу з Дебальцево Олександр потрапив до Дніпропетровського військового шпиталю. Місяць пролікувавщись, повернувся у відпустку додому. Відпуска закінчувалась і він збирався до війської частини для продовження служби. Незабаром його чекала демобілізація і повернення додому назавжди. Та не судилося.
Олександр скаржився рідним і односельцям на погане самопочуття. Ніхто не очікував біди. Вдома йому стало зле. Лікарі не змогли нічого вдіяти. 25 червня 2015 року серце воїна зупинилося. Відспівували героя у місцевій Великолисвенській церкві.
27 червня 2015 року Олександра Смеяна поховали у рідному селі. Героєм залишився він для всіх і в серці кожного.
Малєц Олександр Миколайович
Народився Олександр 26 серпня 1994 року в с.Макишин Городнянського району.
Закінчив Макишинську ЗОШ І-ІІІ ст. у 2012 році. Згодом навчався у Чернігівському професійному ліцеї залізничного транспорту №5 за спеціальністю – штукатур.
Штурмував військомат кілька місяців, щоб піти служити за контрактом. В листопаді 2015 року підписав контракт, а 6-го грудня прийняв присягу у військовій частині 0941 «Десна». Вже зовсім скоро готувався вирушити на схід. Перед відправкою на святкування Нового року отримав коротку відпустку. Під час якої занедужав. Його стан погіршувався. Швидка з Київського шпиталю, прилетіла за ним вночі. Пневмонія. Намагались врятувати Сашка ще тиждень. Та не змогли...
Похований в рідному селі Макишин, Городнянського району, Чернігівської області.
Стаценко Геннадій Анатолійович
Народився 6 лютого 1969 року у місті Городня Чернігівської області.
Після закінчення школи вступив до Чернігівського професійного училища залізничного транспорту.
Після закінчення училища проходив строкову військову службу.
Згодом працював на заводі «Агат» у Городні.
Працював зварником на будівництвах у Києві, Маріуполі, Мінську.
14 серпня 2014 призваний по мобілізації Городнянським районним військовим комісаріатом. Службу проходив біля села Тарамчук Мар’їнського району Донецької області у складі мінометної батареї 28-ї окремої механізованої бригади (селище Чорноморське Лиманського (Комінтернівського) району Одеської області).
Після закінчення строку служби 14 березня 2016 року підписав контракт зі Збройними Силами України.
Молодший сержант, командир міномету військової частини В 2830 (93-я окрема механізована бригада, селище Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області).
Помер 15 березня 2017 року у районі міста Лисичанська Луганської області.
Похований у місті Городня Чернігівської області.
Петро Назима
Народився 28 серпня 1966 року у селі Дроздовиця Городнянського району Чернігівської області.
У 1983 році закінчив Дроздовицьку середню школу Городнянського району.
Після проходження строкової служби працював на телевізійному заводі «Агат» у місті Городні.
Освіта вища.
Мобілізований до лав Збройних Сил України 28 серпня 2015 року.
Старший лейтенант, командир взводу зв’язку ЦЗКП польового зв’язку військової частини В 4533 (57-а мотопіхотна бригада, м. Кіровоград).
Помер 28 грудня 2015 року у лікарні міста Дзержинська Донецької області.
Похований у селі Дроздовиця Городнянського району Чернігівської області.
Олександр Мешок
Народився 23 квітня 1981 року у селі Куликівка Городнянського району Чернігівської області.
У 1998 році закінчив Івашківську ЗОШ І-ІІІ ступенів Городнянського району.
Після проходження строкової військової служби працював водієм у СТОВ «Віра» в селі Вихвостів Городнянського району.
Мобілізований до лав ЗСУ 29 січня 2015 року.
Молодший сержант, старший розвідник розвідувального взводу військової частини В 0116 (95-а окрема аеромобільна бригада, місто Житомир).
Загинув 11 листопада 2015 року у районі міста Красногорівка Мар’їнського району Донецької області.
Похований у селі Куликівка Городнянського району Чернігівської області.
Микола Сакун
Народився 10 вересня 1986 року у селі Тупичів Городнянського району Чернігівської області.
У 2004 році закінчив Тупичівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. Після закінчення навчання проходив строкову військову службу.
Потім працював у рідному селі.
Призваний 1 лютого 2015 року до лав Збройних Сил України.
Спочатку проходив військове злагодження та навчання у військовій частині А 0962 (селище Десна Козелецького району), згодом рядовий в/ч В 1688 (селище Гончарівське Чернігівського району).
30 серпня 2015 року при транспортуванні бойової броньованої техніки із зони проведення АТО до місця постійної дислокації, на залізничній станції Дарниця (м. Київ) потрапив у потужне силове електричне поле та зазнав тяжких травм. Був госпіталізований до Київського опікового центру.
Помер 8 вересня 2015 року в опіковому відділенні Київського військового шпиталю.
Похований у селі Тупичів Городнянського району Чернігівської області.
Дмитро Ротозій
Народився 29 вересня 1993 року у місті Городня Чернігівської області.
У 2010 році закінчив Городнянську гімназію.
Потім продовжив навчання у Чернігівському вищому професійному училищі № 15.
Мобілізований до лав Збройних Сил України 20 березня 2014 року.
Старший сержант, командир танка 7-ї роти 3-го взводу військової частини В 1688 (1-ша окрема танкова бригада, селище Гончарівське Чернігівського району).
Учасник тяжких оборонних боїв за Луганський аеропорт влітку 2014 року.
Загинув 1 вересня 2014 року під час проведення розвідки шляхів виведення танків, підірвавшись на розтяжці, у районі селища Георгієвка Лутугинського району Луганської області.
Похований у місті Городня Чернігівської області.
Олег Пакалов
Народився 18 липня 1970 року у селі Буда Вороб’ївська Новгород–Сіверського району Чернігівської області.
Після закінчення школи навчався у Чернігівському училищі № 5, потім проходив строкову військову службу.
Після походження служби працював на різних посадах у КСП ім. Мічуріна села Хрипівка Городнянського району, згодом у Городнянському держлісгоспі.
Мобілізований 1 лютого 2015 року. Військову службу спочатку проходив у військовій частині у смт Десна Козелецького району, потім у навчальному центрі у місті Рівне.
Рядовий військової частини В 0259 (14-а механізована бригада, місто Володимир-Волинський Житомирської області) Збройних Сил України.
Загинув 9 серпня 2015 року внаслідок снайперського вогню у районі міста Маріуполя Донецької області.
Похований у селі Півнівщина Городнянського району Чернігівської області.
Іван Сорока
Народився 1 травня 1985 року у с. Дібрівне Городнянського району, Чернігівської області.
У 1990 році пішов до 1 класу Дібрівненської середньої школи Городнянського району Чернігівської області, яку закінчив у 2002 році. Був допитливим учнем, спокійним, врівноваженим.
У 2003 році закінчив Чернігівське ПТУ № 1, отримав спеціальність електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування. Після закінчення працював електромонтером в термічному цеху ЗАЗ у м. Чернігові. Цього ж 2003 року був призваний на військову службу, яку відбував у внутрішніх військах міста Кривий Ріг. Після служби повернувся на роботу до міста Чернігова. Змінював певний період місце роботи. Працював в місті Городня в «Укртелекомі», в місті Київ на будівництві.
Останні роки жив у селі Дібрівне, ростив сад, тримав теплиці, доглядав за пасікою. Також власноруч на замовлення робив дерев’яні двері, вікна та інші речі.
В АТО пішов добровольцем у вересні 2014 року. Служив в 41 батальйоні. Загинув 30 квітня 2015 року під Старогнатівкою Донецької області. Разом з бійцем з Корюківського району пішли у розвідку. Підірвалися на протипіхотній міні на розтяжці.
Роман Жоголко
Народився 26 серпня 1975 року у місті Городня Чернігівської області.
У 1992 році закінчив Городнянську ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1.
Працював начальником відділу малого бізнесу «ВТБ Банку» у місті Чернігові.
20 червня 2014 року призваний на військову службу Чернігівським міським військовим комісаріатом.
Старшина, командир стрілецького відділення військової частини В-1668 (1-а окрема танкова бригада, селище Гончарівське Чернігівського району).
Під час проходження служби у зоні АТО виникли ускладнення серця. Лікувався у Київському військовому шпиталі, потім у
Національному інституті серцево-судинної хірургії ім. М. Амосова, де його прооперували. Помер 4 травня 2015 року на третій день після операції у клініці.
Похований у селі Пекурівка Городнянського району Чернігівської області.
Роман Нітченко
Народився 6 січня 1989 року у місті Городні Чернігівської області.
Закінчив Городнянську ЗОШ I-III ступенів № 2.
Працював будівельником у Республіці Білорусь та РФ.
15 серпня 2014 року був призваний до лав Збройних Сил України.
Старший солдат, начальник обслуги мінометного розрахунку 1-го батальйону мінометної батареї 93-ої окремої механізованої бригади.
Загинув 5 грудня 2014 року під час артилерійського обстрілу у районі селища Піски (Донецький аеропорт) Ясинуватського району Донецької області.
Похований у місті Городні Чернігівської області.
Олександр Найдьон
Народився 7 листопада 1984 року у місті Городня Чернігівської області.
З 2003 по 2005 рік проходив строкову службу у Збройних Силах України.
З 2005 по 2010 рік — міліціонер 1-го взводу 3-ї роти спеціального батальйону судової міліції «Грифон» ГУМВС України у місті Києві.
У 2007 році закінчив Чернігівський національний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка за спеціальністю вчитель історії.
Певний час працював на різних посадах у Городнянській ЗОШ-інтернаті Чернігівської області В органах внутрішніх справ з 26 вересня 2014 року.
Старший сержант міліції, міліціонер 2-го взводу 1-ї роти батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Чернігів» УМВС України в Чернігівській області.
Загинув 16 листопада 2014 року у ході бойових дій у районі залізничного переїзду біля селища Станиця Луганська Луганської області.
Похований у місті Городні Чернігівської області.
Ігор Сергієнко
Народився 22 травня 1984 року у місті Щорсі Чернігівської області. У 2001 році закінчив Городнянську ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 Чернігівської області.
У 2002-2003 році проходив строкову службу у військовій частині А 3435 (смт Десна Козелецького району) на посаді водія колісних бронетранспортерів.
Призваний за мобілізацією 15 травня 2014 року Городнянським РВК.
Солдат, кулеметник 1-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу стрілецької роти військової частини В 3137.
Отримав тяжке поранення у ході бою, відбиваючи прорив противника. Помер 22 вересня 2014 року від ран.
Похований у місті Городня Чернігівської області
Людям із порушенням зору
