Городнянська РДА

День усиновлення

30 вересня 2014

30 вересня в Україні відзначається День усиновлення. В день, коли на світ з’являється малюк, щасливі батьки сяють посмішками. Нові незвичні ролі - мама, тато… Вони відчувають себе іншими людьми - відповідальнішими, дорослішими, досвідченішими. Батьківство - це велике щастя, і разом з тим велика жертовність. Це безмежне розуміння та бажання принести дитині трепетну мить радості. Це горе, поділене на кожного члена родини та щастя, помножене на всіх. Родина, в якій є усиновлена дитина – це родина назавжди.

Але є батьки, які стають мамами і татами не в момент народження малюка, а тоді, коли цей малюк трішечки підріс, набув свого життєвого досвіду, навіть, зневірився у тому, що на світі є добрі та люблячі дорослі, батьки, які прийшли до батьківства шляхом усиновлення.

У Городнянському районі проживають вісім сімей, які усиновили вісім дітей. Сімейними формами виховання із 108 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що перебувають на первинному обліку служби у справах дітей охоплено 91 дитину, з яких 77 виховуються під опікою (піклуванням) громадян, 5 – в дитячих будинках сімейного типу, 9 – у прийомних сім’ях. Крім того, на території району функціонують 3 дитячих будинки сімейного типу та 9 прийомних сімей, у яких виховуються 38 дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування. Службою у справах дітей райдержадміністрації постійно здійснюється нагляд за умовами проживання дітей вихованців дитячих будинків сімейного типу, прийомних сімей, усиновлених дітей, які виховуються під опікою.

У день великого християнського свята Віри, Надії, Любові та їх матері Софії, що вшановуються 30 вересня і символізують найкращі людські почуття та моральні чесноти, які виявляють люди, приймаючи в родини дітей, які за різних життєвих обставин втратили свою сім’ю хочеться розповісти про одну з них.

Надія Вікторівна народилася 1960 року у селі Лопатино Калузької області у багатодітній родині. Освіта вища, закінчила у 1988 році Загорський сільськогосподарський університет. У 1983 році Надія Вікторівна та Григорій Васильович пов’язали свої долі та згодом переїхали на постійне місце проживання до села Дроздовиця Городнянського району. Тут жінка працювала головним зоотехніком, а чоловік – вчителем трудового навчання у місцевій школі.

Надія Вікторівна та Григорій Васильович першими в районі вирішили взяти до себе на виховання знедолених діточок. Так, на Городнянщині у 2006 році з’явилась перша прийомна родина, яка у серпні 2008 перепрофілювалась у дитячий будинок сімейного типу, що успішно функціонує і по сьогоднішній день. У вересні 2010 року подружжя взяло під опіку маленьку дівчинку, Надійку. На сьогодні в дитячому будинку сімейного типу виховується шестеро дітей та одна дитина під опікою. Батьки-вихователі забезпечують підопічних всім необхідним, докладають багато зусиль для створення належних умов для всебічного гармонійного розвитку дітей, підготовки їх до самостійного життя. Вихованці відчувають тепло, ласку, турботу до себе, вони завжди оточені материнською любов’ю та батьківською турботою. В родині панує затишок, розуміння та взаємоповага.

Надія Вікторівна добра господиня, привітна жінка, ніжна, ласкава мати, що «звила затишне гніздечко». У їхній сім’ї дуже доброзичлива атмосфера. І створила її мама. Вона ніколи не підвищує голосу, завжди привітна і врівноважена. Свої переживання, свій стан душі, свої почуття до дітей Надія Вікторівна виливає у вірші. Її поезія сповнена чарівної ніжності й простоти, задушевності та безмежної любові.