Городнянська РДА
Анонси














Городнянське бюро правової допомоги

Назад

Городнянське бюро правової допомоги знаходиться за адресою: м. Городня, вул. Чернігівська, 7 , контактний телефон: 2-10-27, 2-10-55 Єдиний всеукраїнський телефонний номер0-800-213-103 (цілодобово та безкоштовно у межах України зі стаціонарних та мобільних телефонів).

================================================================

18.01.2018

Особливості укладення договору позики

На сьогоднішній день чи не найактуальнішим питанням серед населення є те, як вберегти себе від ризиків безповоротної втрати грошових коштів, які просять надати рідні чи знайомі в борг. Заступник начальника відділу Городнянське бюро правової допомоги Тетяна Костюкова надає роз’яснення щодо основних вимог, які повинна містити боргова розписка для того, щоб вона в подальшому стала основним способом закріплення і гарантування прав позикодавця.

По-перше, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

По-друге, договір позики укладається у письмовій формі. Це означає, що документ має бути підписаний боржником, нотаріальне засвідчення не потрібно. Варто відзначити, що законодавство допускає усну форму при укладенні договору між фізичними особами на суму до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Цивільний кодекс України не встановлює вимогу про ту чи іншу форму боргової розписки. Однак якщо справа дійде до суду, то очевидним буде перевага рукописної форми документу викладеного вручну особисто особою, яка запозичувала кошти.

Також у тексті боргової розписки повинна бути обов’язково вказана детальна інформація про сторони договору, яка дозволяє точно ідентифікувати боржника і позикодавця.. Зокрема, прізвища, імена, по батькові; номери та серії паспортів; адреса прописки, а також повинна бути вказана грошова сума, яка була передана боржнику та строк її повернення.

Пам’ятайте про те, що розписка не представляє собою договір, а є лише формою закріплення зобов’язання, тому документ не повинен містити розпису позикодавця.

По-третє, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо:

1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

По-четверте, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Варто звернути увагу, що позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Нагадуємо, що Городнянське бюро правової допомоги знаходиться за адресою м. Городня, вул. Чернігівська, 7 телефон:(04645) 2-10-55, (04645) 2-10-57.

Єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги 0 800 213 103

================================================================

26.12.2017

Цивільним Кодексом України (надалі – Закон) передбачається низка цивільно-правових договорів, які можна обрати, коли виникає необхідність чи бажання розпорядитись своїм майном, тим самим не уразив себе у правах. Серед них розглянемо найбільш розповсюджені: договір дарування; договір довічного утримання; спадковий договір.

Договір дарування (717 ЦК)

За цим договором одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати другій стороні (обдаровуванному) безоплатно майно у власність.

Дарувальник не має права вимагати від обдаровуваної особи зустрічних дій майнового чи грошового характеру.

Предметом договору дарування можуть бути будинки, квартири, інша нерухомість, гроші та цінні папери, а так і нерухомі речі. Щодо нерухомого майна при укладенні договору дарування існують певні вимоги: він підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Договір дарування можна укласти за посередництвом представника, який повинен діяти лише на підставі довіреності, виданої довірителем (дарувальником) та засвідченою нотаріально.

ВАЖЛИВО! Право власності на майно у обдаровуваної особи виникає одразу після отримання дарунку, тим самим обдаровуваний має право розпоряджатись дарунком (продати, подарувати, обміняти тощо) за власним бажанням без згоди дарувальника відразу.

МАЙТЕ НА УВАЗІ! Уклавши договір дарування, особа перестає бути власником свого майна та втрачаєте будь-які права на це майно.

Особа, якій ви подарували своє майно вправі вимагати передачі їй майна, має право проживати у подарованій квартирі чи будинку, має право вимагати виселення вас із житла, чи заборонити користуватись земельною ділянкою.

Отже, якщо ви вирішили подарувати своє майно взамін надання підтримки у старості, будьте дуже обережними. Адже розірвати такий договір в подальшому практично неможливо.

Стережіться! Якщо сторонні люди пропонують вам укласти договір дарування в обмін на надання допомоги та утримання, швидше за все це шахраї!!!

Подарувавши квартиру чи будинок, ви втратите будь-яке право на це майно.

Для укладення договору дарування потрібні наступні документи:

документ що підтверджує право власності на нерухоме майно (свідоцтво про право власності, договір купівлі-продажу, договір дарування, свідоцтво про право на спадщину тощо).

паспорт громадянина (для дарувальника та обдаровуваного).

довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру (для дарувальника та обдаровуваного).

витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно (можна отримати в міських та районних БТІ).

довідка форми 3 (можна отримати в паспортному столі ЖЕКу для міст, в сільських радах для сільських місцевостей).

згода подружжя (для дарувальника – якщо предметом відчуження є спільна сумісна власність подружжя).

У разі відчуження за договором дарування житлового будинку та земельної ділянки на якій він розташований, до вищевказаних документів слід додати наступне:

- правовстановлюючі документи на земельну ділянку (державний акт про право власності на земельну ділянку тощо);

- довідку про нормативно-грошову оцінку відчужуваної земельної ділянки (можна отримати у відповідному територіальному органні державних земельних ресурсів);

- витяг з поземельної книги (повна характеристика земельної ділянки та відомості про наявність/відсутність обмежень, обтяжень та земельних сервітутів).

Договір довічного утримання (догляду) (744 ЦКУ)

За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме чи рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом.

Право власності на майно за договором довічного утримання у набувача виникає з моменту нотаріального посвідчення такого договору та його реєстрації.

ВАЖЛИВО! Право розпорядження отриманим майном у набувача виникає лише після смерті відчужувача.

Зверніть увагу!!! Ви втрачаєте право власності на майно, яке ви передаєте за договором довічного утримання. В подальшому ви вже не зможете передати це майно у спадок, продати, подарувати чи обміняти. Але і набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти, передавати в заставу це майно. На це майно не може бути звернене стягнення за боргами набувача. При посвідченні договору довічного утримання нотаріус накладає на це майно заборону відчуження.

ПОРАДА! При укладенні договору вимагайте включення в договір пункту про зобов’язання набувача забезпечити вас житлом у будинку (квартирі), який ви передаєте за договором довічного утримання. У цьому разі в договорі має бути конкретно визначена та частина помешкання, в якій ви маєте право проживати.

Договір довічного утримання є своєрідним компромісом між заповітом та договором дарування, оскільки він, на відміну від заповіту та дарування, прийнятний як для власника майна так і для особи, яка погодиться доглядати та забезпечувати вас у старості. Цей договір є оптимальним шляхом використання власного майна для забезпечення гідного життя в старості.

Для укладення договору довічного утримання та спадкового договору слід подати наступне:

документ, що підтверджує право власності на нерухоме майно (свідоцтво про право власності, договір купівлі-продажу, договір дарування, свідоцтво про право на спадщину тощо);

паспорт громадянина (для набувача та відчужувача);

довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру (для набувача та вічужувача);

витяг з реєстру прав власності (можна отримати в міських та районних БТІ).

довідку форми 3;

згода подружжя (для відчужувача - якщо предметом відчуження є спільна сумісна власність);

згоду подружжя (для набувача – якщо на момент укладання договору набувач знаходиться у зареєстрованому шлюбі);

оціночну вартість об’єкту відчуження.

Спадковий договір (1302 ЦКУ)

За цим договором одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

За спадковим договором відчужувач може зобов’язати набувача періодично сплачувати йому певну грошову суму, обробляти земельну ділянку, ремонтувати жилий будинок чи квартиру, сплачувати вартість комунальних послуг чи податки, поховати його в конкретному місці, за тим чи іншим обрядом, встановити надгробок на могилі або іншим чином увічнити його пам’ять тощо.

Спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. З метою забезпечення належного виконання своїх обов’язків відчужувачем нотаріус, який посвідчує спадковий договір, обмежує його право розпоряджатися майном, накладаючи заборону відчуження цього майна.

ВАЖЛИВО! Право власності на майно у набувача виникає лише після смерті відчужувача. Якщо відчужувач за спадковим договором складе заповіт щодо майна, вказаного в договорі, цей заповіт буде вважатися нікчемним.

================================================================

30.10.2017

Виділ у натурі частки із спільного майна або повний розподіл будинковолодіння

Нажаль в нашій дружній ти миролюбивій державі є поширеним явищем коли одна сім’я не може жити мирно та в спокої в одному будинку (будинковолодінні).

В такій ситуації найкращим вирішенням даної проблеми є виділ у натурі частки із спільного майна. Виділ у натурі частки із майна - це поділ одного будинку на самостійні об’єкти нерухомого майна, з власним входом та допоміжними приміщеннями/спорудами.

Є декілька шляхів вирішення проблеми розподілу будинковолодіння – це мирний порядок та в суді.

В подальшому для зручності під поняттям «Будинок» будемо вважати лише сам будинок, а під поняттям «Будинковолодіння» — будинок разом з обслуговуючими спорудами (гараж, сарай, погріб, тощо) та земельною ділянкою під ним.

Звертаємо увагу на нюанси у вирішені даного питання:

Поділ будинку на самостійні об’єкти нерухомого майна повинен відповідати умовам, що передбачені чинними державними будівельними нормами.

Поділ у добровільному або судовому порядку можливий лише за умови, якщо співвласники оформили право власності або право користування на земельну ділянку під будинком. Без документів на землю виділ часток неможливий.

Для поділу будинку у добровільному чи судовому порядку необхідна технічна можливість виділити кожному співвласнику відокремлене приміщення з власним входом.

За відсутності будь-якої з цих умов, виділ суперечитиме вимогам Закону, а отже є неможливим як в добровільному так і в судовому порядку.

Порядок розподілу будинку.

По-перше, співвласники повинні зверутись до нотаріуса та посвідчити договір щодо порядку користування будинком, будівлями та спорудами. В подальшому з таким договором звертаються в БТІ. БТІ готує висновок щодо технічної можливості поділу об’єкта нерухомого майна та здійснює розрахунок часток у спільній власності на об’єкти нерухомого майна який виконується в результаті зареєстрованих заяв всіх співвласників об’єктів нерухомого майна.

Після отримання Висновку, у випадку необхідності перепланувань чи виконання інших будівельних робіт, необхідно звернутися до Державної архітектурної будівельної інспекції та зареєструвати повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Початок виконання будівельних робіт – це роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення, реставрації, капітального ремонту. Тобто усі перепланування, прибудови (в тому числі і другий вхід в Будинок), вбудови, тощо є будівельними роботами, а тому без реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт не дозволяється створювати фактично відокремлені приміщення з власним входом.

Після отримання Висновку БТІ та реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт співвласники мають звернутися до нотаріуса та укласти Договір про виділ частки в натурі майна.

Одночасно з посвідченням договору про виділ частки в натурі (поділ) житлового будинку нотаріусом посвідчується договір про виділ частки в натурі на місцевості земельної ділянки. Для цього нотаріусу подається нотаріально посвідчений договір про спільну часткову власність на земельну ділянку.

Звертаємо увагу, що на кожному з цих етапів від співвласників вимагається документ на землю та технічна можливість поділити Будинок або Будинковолодіння. Укладення договору про виділ частки в натурі припиняє спільну часткову власність для особи, частка якої виділяється за цим договором. Такий договір є окремим новим правовстановлюючим документом на Будинковолодіння. Якщо між учасниками спільної часткової власності виникають спори щодо визначення, зміни розміру часток, а також виділу частки спільного майна в натурі (поділу), нотаріус відмовляє у вчиненні такої нотаріальної дії і роз’яснює заінтересованим особам їх право звернутися до суду для вирішення цих спорів.

Користуйтесь консультацією: Роз’яснення ДАБІ (ГАСКу) про порядок та способи оформлення документів на будівництво та прийняття в експлуатацію будинків I-III категорій складності

Поділ в судовому порядку:

Для поділу будинку (будинковолодіння) в судовому порядку необхідно звертатись з до суду з позовною заявою про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Проте в позові повинно бути обґрунтована технічна можливість виділити частку.

Таким обґрунтуванням, зазвичай, є висновок судової будівельно-технічної експертизи, який за своєю суттю, дублює/змінює висновок БТІ. Таку експертизу також можна замовити в приватному порядку.

Також в суд необхідно надати докази реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Такий доказ необхідний для підтвердження позивачем дійсного наміру щодо виділу своєї частки. При цьому потрібно вирішити питання щодо права власності на земельну ділянку.

Нагадуємо, за отриманням консультації та захистом своїх прав мешканцям Городнянського району можна звернутись до бюро правової допомоги за адресою: м. Городня, вул. Чернігівська, 7, тел.. 2-10-55, 2-10-27 та Чернігівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, за адресою: 14005, м. Чернігів, пр-кт. Миру, буд. 49а, офіс 709, телефон: (0462) 77-43-58 та (0462) 77-51-68.

Також, можна цілодобово та безкоштовно у межах України отримати відповіді на запитання, які стосуються безоплатної правової допомоги, зателефонувавши на єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги 0 800 213 103.

================================================================

Про повернення судового збору

Відповідно до статті 7 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 року №3674-VІI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв’язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);

5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої статті 7 , судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених - повністю.

У разі виникнення підстави для повернення судового збору, його повернення здійснюється відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787.

Для повернення судового збору платник має подати до органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету наступні документи:

- заяву про повернення коштів з бюджету; (додаток 1).

- оригінал або копію документа на переказ, або паперову копію електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету (у разі знаходження оригіналу документа на переказ, який підтверджує зарахування судового збору до бюджету, в матеріалах судової справи та зазначення про це в ухвалі суду);

- оригінал або належним чином засвідчена копія ухвали суду або подання органу, що контролює справляння судового збору (у разі його помилкового зарахування).

Листом Державної судової адміністрації України від 08.11.2016 №11- 8060/16 «Про подання на повернення коштів помилково сплаченого судового збору» зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011р. №106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» одним з органів, що контролює справляння надходжень бюджету за кодом бюджетної класифікації 22030000 «Судовий збір та надходження від звернення застави у дохід держави» визначено суди загальної юрисдикції.Тобто, подання на повернення коштів помилково зарахованого судового збору до органів Державної казначейської служби України повинно здійснюватись судами.

Відповідно до зазначеного суди повинні здійснювати контроль не тільки за надходженням коштів судового збору до державного бюджету та за їх поверненням платникам.

Також звертаємо увагу, що 08.11.2016 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 19.09.2016 №827 «Про затвердження Змін до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», затверджено Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету , яке надається платнику органом, що контролює справляння надходжень бюджету.

Зразок заяви

================================================================

Позовна давність : поняття, види , наслідки пропуску

Позовна давність – це строк для захисту права за позовом особи, право якої порушене. Іншими словами, це строк протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати захисту чи примусового здійснення свого права через суд.

Сплив строку позовної давності є підставою для відмови в позові. Проте, особа, яка виконала зобов’язання після закінчення позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, якщо навіть у момент виконання вона не знала про його закінчення.

Відповідно до Цивільного кодексу України виділяють два види строків позовної давності:

- Загальний , який обчислюється в 3 роки

- Спеціальний, яка в свою чергу може бути :

- скорочений, зокрема, до таких вимог встановлюється строк в один рік:

1. про стягнення неустойки (штрафу, пені);

2. про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості;

3. про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності

4. у зв'язку з недоліками проданого товару

5. про розірвання договору дарування

6. у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти

7. про оскарження дій виконавця заповіту

8. про неналежну якість роботи виконаної за договором підряду, однак слід підкреслити щодо будівель і споруд застосовується 3 роки.

9. до вимог, які стосуються з договору найму . До вимог про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана в користування наймачеві, а також до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується позовна давність в один рік. Перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача - з моменту припинення договору найму;

10. наслідки несплати чека ) - до вимог чекодержателя про оплату чека застосовується позовна давність в один рік. У разі відмови платника в оплаті чека чекодержатель вправі пред'явити позов до суду. Чекодержатель має право вимагати, крім оплати суми чека, відшкодування своїх витрат на одержання оплати, а також процентів;

- продовжений: застосовується у випадках, передбачених ЦКУ та іншими нормативно-правовими актами до окремих правовідносин, а також в разі домовленості та передбачення цивільно-правовим договором.

Слід підкреслити, що на певні види відносин строк позовної давності не застосовується. Зокрема:

1) на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом;

2) на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу;

3) на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію;

4) на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування);

5) на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України «Про державний матеріальний резерв».

Зупинення перебігу позовної давності

Перебіг позовної давності зупиняється :

• якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила) ;

• у разі відстрочення виконання зобов'язання ( мораторій ) на підставах , встановлених законом;

• у разі призупинення дії закону чи іншого нормативно-правового акта , який регулює відповідні відносини ;

• якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях , що переведені на воєнний стан.

У разі виникнення вищевказаних обставин , перебіг позовної давності зупиняється на весь час їх існування .

З дня припинення обставин , що стали підставою для зупинення перебігу позовної давності , перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу , що минув до його зупинки.

Переривання перебігу позовної давності

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії , що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого зобов'язання . Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників , а також якщо предметом позову є лише частина вимоги , правом на яке володіє позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час , що минув до переривання перебігу позовної давності , до нового строку не зараховується.

Перебіг позовної давності у разі залишення позову без розгляду

Залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давністю Якщо суд залишив без розгляду позов , пред'явлений у кримінальному провадженні , час від дня пред'явлення позову до набрання законної сили судового рішення , яким позов було залишено без розгляду , не зараховується до позовної давності . Якщо частина строку, менше, ніж шість місяців , вона подовжується до шести місяців.

Наслідки спливу позовної давності

ст. 267 ЦК визначає, що виконання зобов'язання після спливу позовної давності не є підставою для повернення виконаного, незалежно від того, знала чи не знала особа-виконавець зобов'язання про сплив строку позовної давності. Цією ж статтею встановлений обов'язок суду прийняти позовну заяву про захист цивільного права або інтересу, незалежно від спливу позовної давності.

У відповідності до ч. 3 ст. 267 ЦК, суд зобов'язаний застосувати позовну давність лише за заявою сторони у спорі, причому така заява має бути подана до винесення судового рішення. За своїм процесуальним змістом заява про застосування позовної давності є клопотанням про відновлення пропущеного строку позовної давності і остання повинна містити посилання на певні обставини або причини, які є підставами для поновлення пропущених строків позовної давності з відповідними календарними розрахунками, а також докази та вимоги сторони щодо відновлення пропущених строків. Необхідно нагадати, що за правилами господарського судочинства така заява (клопотання) має подаватися до суду у письмовому вигляді. Доцільним, але не обов'язковим, видається подання такої заяви у письмовому вигляді і у межах цивільного судочинства.

ч. 4 ст. 267 ЦК покладає на сторону у справі обов'язок подавати заяву про сплив (закінчення) строку позовної давності як підставу для відмови у позові. Зазначена заява повинна містити виклад обставин, у відповідності до яких строк позовної давності сплив (закінчився), календарний розрахунок відповідних строків, наявні докази та вимоги щодо застосування судом наслідків спливу позовної давності у вигляді відмови у позові. У випадку встановлення судом факту спливу строків позовної давності суд зобов'язаний відмовити у задоволенні позовних вимог.

ч. 5 ст. 267 ЦК припускає можливість визнання судом поважними певних причин пропуску позовної давності, однак не містить переліку таких причин. Виходячи з загальних засад цивільного (господарського) законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об'єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку позовної давності.

Назад



15 Січня 2018 15:21
21 Грудня 2017 09:52
06 Грудня 2017 08:53
24 Жовтня 2017 11:42
25 Вересня 2017 15:28

Інформацію про події в районі отримую з: